Агропросперіс 11.08.2022

Історії війни. Журнал «Зерно» №7/2022

Ігор Осьмачко, генеральний директор групи компаній «Агропросперіс»

Ігор Осьмачко, людина на взір інтелігентна й делікатна, керує групою компаній «Агропросперіс». Провести такий гігантський корабель крізь шторми війни, здається, може тільки загартований й огрубілий мореплавець, але Осьмачко цілком справляється. Не зовні, а всередині повинен бути залізний стрижень, і він у Осьмачка надійний. Це видно у твердому погляді.

 

– Ваша компанія, напевно, гостріше від менших агрофірм відчуває зростання цін на добрива, паливо…

– Якщо говорити про ту частину собівартості, яка складається з імпульсів, найбільше напружують ланцюжки поставок як вхідних, так і вихідних. Вони зруйновані. Там найбільше невизначеності. Ви ж уявляєте, що коїться на ринку… Паливо здорожчало, але ж – довезти його???

– Це те саме, що з олією. Зробити її можна і навіть довезти до кордону, але там 34 кілометри стояти в черзі…

– Навіть якщо довезете… Вже перевезення коштує $250–300… А яку кількість ви довезете машинами?

 

– Чи бачите ви якесь рішення цієї проблеми, чи ми всі – заручники світового хаосу? Я не думаю, щокомпанії типу вашої покладаються лише на волю стихій.

– Звісно, ні. Коли ми виходимо за проблему портів, світові ланцюжки – робочі. Були проблеми в Китаї з новими карантинами, але глобально рух товарів працює.

Проблеми виникають на перетині наших ланцюжків і європейських, світових.

 

– Та й порти Констанци, Роттердама не розраховані на наші обсяги зерна, й автомагістралі не розраховані на тисячі вантажівок.

– Там порти досить об’ємні. І контейнерні перевезення, й олія, й зерно, але ми недавно говорили з німецькими колегами – в них порти забиті, там конвенція на два тижні. Німеччина ухвалила рішення зменшити навантаження на населення через здорожчання палива. Вони ввели єдиний проїзний квиток вартістю 9 євро, який дає змогу їздити й у потягах. Люди почали пересідати на потяги, виникла потреба збільшити пасажирські перевезення, а вони пріоритетні, пасажирський рух витіснив вантажний. І утворився затор на вході в порти.

 

– Як війна вплинула на ваше оточення? Компанія в Україні існує з партнерами, це опора, на яку ми завжди розраховуємо…

– Люди згуртувалися. Якщо й не допомоги чекаєш, то хоча б розуміння ситуації, що треба разом рухатися вперед. Всі діляться ідеями, досвідом управління ситуаціями. В компанії я спілкуюся з усіма. І компанія демонструє сьогодні свої кращі якості. Люди в Сумській і Чернігівській областях, які були під окупацією, пішли в поля, посіяли, зберегли активи…

Ми там більшу частину засіяли, відсотків 10 не змогли, де були обстріли та мінування. Ми системна компанія, у нас були заздалегідь куплені запаси. Використовуючи 8-річні напрацювання та побудовані зв’язки з широким колом постачальників, відділ закупівель активно працює та забезпечує потреби агровиробництва. ЗЗР, основними добривами були забезпечені повністю ще до початку сезону. Минулого місяця отримали першу за час війни партію ЗЗР «Юніткем» із програми прямого імпорту.

 

– А вдалося вивезти вирощене торік?

– Ні. Не все. Проте ситуація в нас краща, ніж у багатьох. Ми, наголошую, системна компанія, ми ніколи не спекулювали зерном, щомісяця 100–200 тис. т продавали. Вийшли із залишками набагато меншими, ніж компанії, які чекали на весну, щоб продавати за кращою ціною. Однак до вересня, гадаю, ми вивеземо тільки стоки 2021 року. Не враховуючи нового врожаю. За прогнозом загальний консенсус валового врожаю – близько 75 млн т. Зараз почали збирати ячмінь, пшеницю, ріпак, в принципі – врожайність непогана.

 

– Ви думали над зміною набору комерційних культур?

– Так, це перше, що спало на думку ще в березні, коли стало зрозуміло, що вся логістика вбита. Якщо везти ячмінь на Констанцу, його вартість на елеваторі нижча від $100, це менше від собівартості, жодного сенсу немає. Возити дешевий вантаж дорогими ланцюжками невиправдано.

 

– Це ж не нова ситуація для України. Бували часи, коли ціни – $120–140, і вже тоді перевезення були страшенно дорогими…

– Проте тоді структура собівартості не була $120.

 

– Хочеться зменшити експорт первинної сировини, виготовити напівфабрикат або продукт переробки…

– Ми це вже робимо – в березні переробили на олію весь соняшник. Зараз вивозимо олію. МЕЗи використали за аутсорсингом. Ми цим займалися і до війни. Ця ж стратегія буде й наступного року.

 

– А пшениця, кукурудза?

– Це складніше. Кукурудза скоротиться до мінімуму в сівозміні України, це надто дорого і не має ніякого сенсу. А пшениця – інша історія. Це стратегічна культура, в меншому обсягу, але вона буде.

 

– Ви не бачите Україну як великого виробника м’яса, відгодованого власною кукурудзою?

– Все залежить від портів, коли вони будуть відкриті. Швидко це питання не вирішується.

 

– Однак у нас немає планів воювати без кінця.

– Так, у нас плани якнайшвидше перемогти. Близько 250 працівників у нас у ЗСУ.

 

– У своїй оновленій стратегії, адаптованій до воєнних умов, ви враховуєте світову кризу, рецесію?

– Ні, адже це циклічність економіки, і ми ще не отримали підтверджень, чи є криза, чи є рецесія, побачимо, як все це піде… Проте ми ніколи не враховуємо цін, ціни – це те, що ми приймаємо.

 

– Коли 16 років тому починався журнал «ЗЕРНО», тоді ще був відгомін ситуації, коли Україна недостатньо була інтегрована у світовий процес, і всередині країни можна було купити зерно дуже дешево і дорого продати за кордоном…

– Ми туди повертаємося, оце воно зараз так і виглядає. Ми повертаємося в ситуацію початку 2000-х років. Всі ланцюжки неефективні, й більшість фермерів не мають доступу до цих ланцюжків. Такі компанії, як наша, хоч якийсь доступ мають, а те, що відбувається у фермера – взагалі жерсть…

 

– Чи є розуміння в інвесторів української ситуації?

– Інвестори нас підтримують, вони не збираються йти з України і підтримують нашу країну. Ми всією компанією віримо у ЗСУ.

 

– Як у компанії поставлено питання безпеки?

– Це питання пріоритетне, тільки-но існує небезпека обстрілів – в поля не виходимо. Офіс розрахований на 250 працівників, але тут одиниці людей, переважно чоловіки, які подбали про безпеку близьких і повернулися до праці.

Ми не спонукаємо людей до роботи офлайн, даємо змогу працювати віддалено. Якщо хтось не почувається в безпеці тут, може працювати із західних областей або з Румунії, у нас зараз працюють усі співробітники. Вся компанія працює. Антикризовий менеджмент

почав працювати з перших днів війни через уже створені раніше онлайн-інструменти внутрішніх комунікацій (Zoom наради, загальнокорпоративні та профільні групи

у Viber та Facebook). На елеваторах продовжили здійснювати охорону та відеонагляд.

 

– Чи очікуєте ви переділу ринку між великими компаніями?

– Я б не назвав це переділом, це буде врахування нових реалій. Візьмемо рослинництво. Дивимося на виробництво тонни зерна – ціна нижча від собівартості. Починаємо знижувати собівартість. Перше, на що зважаємо, – ціна оренди землі. Коли ми заходили в ринок, вартість оренди була $50 за гектар, а торік ми платили $250. Надалі ринок буде виглядати зовсім інакше. Порти пішли, зараз у нас Дунай…

На сьогодні, окрім продовольчого фронту, наші працівники роблять свій внесок у боротьбу за нашу свободу і безпосередньо в ЗСУ і ТРО, також на волонтерському і на благодійному фронтах. З перших днів війни ми створили Благодійний фонд «Агропросперіс», який на сьогодні допоміг понад 1500 людей у селах та невеликих містах на загальну суму понад 6,5 млн грн. В АПЗ Сумщини та Чернігівщини, що постраждали від воєнних дій чи тимчасової окупації, проводяться роботи з відновлення виробництва, силами державних служб – розмінування полів та доріг.

Настрій, як у досвідченого марафонця на дистанції: важко, але здолаємо! Є рішучість, підготовка, сили, знання рухатися далі та розуміння, що потрібно адаптуватися до непередбачуваних змін на шляху. Приходить на допомогу солідарність наших виробничих команд та єдине інформаційне поле. Його ми створили всередині Групи завдяки регулярним новинам та щомісячним прямим ефірам із керівництвом, де кожний працівник отримує відомості про стан справ по Групі, вжиті кроки для відновлення експорту та логістики, а також має можливість поставити свої запитання.

Перемога принесе нам нові реалії.